Уже з XV століття Антверпен асоціюється з поняттям алмазу. Його історія настільки насичена анекдотами та романтичними оповідками, що немає змоги все тут переказати, але водночас вони настільки захопливі, що про них не можна змовчати. Ми розповімо лише невеликий епізод з історії зв’язку нашого міста з цією дорогоцінною субстанцією, яка так бентежить мрії.
Момент першого відкриття алмазу залишається в таємницях історії людства. Але добре відомо, що перші алмази були відкриті в Індії. І справді, з давнини до XVIII століття алмаз залишався виключно індійським феноменом. Від римської доби до першого прибуття європейців в Індію в XVI столітті комерційні зв’язки – суходолом чи морем – майже не переривалися. Один із двох головних торговельних шляхів вів до Венеції – міста, яке згодом стало основним торговельним центром на Заході. Маючи такі переваги, Венеція тримала монополію на алмази. Вона доставляла їх через міста Рейнської області до Брюгге, який був кінцевим пунктом. Брюгге, відоме також під назвою «Північна Венеція», швидко набуває значення світового центру огранки та торгівлі алмазами, де постійно вдосконалювалася майстерність фламандських майстрів. На початок XV століття Брюгге почало втрачати своє значення через замулювання його гаваней піском (сьогодні це місто знаходиться за двадцять кілометрів від моря). Торгівля алмазами, як і багато інших видів економічної діяльності, переміщується до Антверпена, який має зручніший вихід до моря та володіє досконалішим портовим обладнанням.
У XVI столітті Антверпен стає процвітаючим і розвиненим містом. Гранувальники алмазів вносять суттєві зміни в техніку огранки. Той факт, що Франциск I звертається до антверпенських майстрів, а не до тих, що ближче в Парижі – є, звісно, показовим.
У цей час Антверпен був торговельним серцем Європи. Не менше 40% світового торговельного обігу проходило через Шельду. І, звісно, алмази займали в ньому почесне місце. Тим не менш, Нідерланди, які розвинули бурхливу торговельну діяльність після отримання незалежності від Іспанії, змусили Антверпен втратити свою першість. Звісно, занепад міста відбувався поступово, і незважаючи на внутрішню ворожнечу між багатими власниками та корпорацією гранувальників алмазів, місто залишалося престижним до кінця XVII століття, і торгівля продовжувала процвітати.
На початку XVIII століття новий центр встановлюється в Амстердамі. Місто, в якому панувала релігійна та громадянська свобода, і через це приваблювало переслідуваних протестантів та іберійських торговців, які боролися з інквізицією, невдовзі стало майже монополістом не лише на огранку алмазів, а й на необроблені алмази. Відтоді саме Амстердам постачає Антверпену сировинні алмази. Природно, Амстердам мав інтерес залишати собі найкращі алмази для місцевих фабрикантів, а антверпенським майстрам діставалися камені другого сорту. Але незламна індустрія Антверпена змогла за ці важкі роки досягти успіху в обробці дрібних каменів середньої якості, які вона перетворювала на коштовність, що користувалася великим попитом.
З відкриттям у 1866 році перших алмазних копалень у Південній Африці в районі Кімберлі та створенням відомої гірничопромислової компанії ‘De Beers Consolidated Mines’ почалася сучасна історія виробництва алмазів. Розвідка та розробка в широких масштабах призвела до величезного потоку необроблених алмазів до Європи. Завдяки масивному припливу сировинних алмазів з нових копалень, розвиток Антверпена як центру огранки та торгівлі різко пішов угору. У цю бурхливу епоху необхідно було навчити тисячі нових майстрів, щоб відповісти на зростання попиту. Це було початком нової ери – ери демократизації, коли відкрився доступ до цих коштовностей, раніше доступних лише принцам та прелатам.
Економічна депресія тридцятих років стала важким випробуванням для промисловості. Багато заводів закрилися або значно скоротили персонал. Роки, що передували Другій світовій війні, були відзначені сильною нестабільністю. У 1939 році власники алмазних підприємств єврейської національності виїжджали з Бельгії до Сполучених Штатів, Португалії та Англії, де 500 промисловців – виробників алмазів – продовжували зустрічатися. Ведучи активну діяльність в Англії та ставлячи собі завдання врятувати максимальний запас алмазів, ці 500 промисловців перевозять ці алмази до Лондона. У співпраці з британським урядом вони створюють ‘Correspondence Office for the Diamond Industry’, метою якого було взяти на облік та зберегти наявні запаси на час війни. Після звільнення Антверпена більша частина алмазів була повернута їхнім власникам, що полегшило відновлення роботи їхніх підприємств, для яких відкривалися великі перспективи.
З усього сказаного ясно видно, що досвід Антверпена як центру алмазів базується на багатовіковій історії. Для того, щоб забезпечити першість у торгівлі та забезпечити найвищий технологічний рівень алмазної промисловості Антверпена, промисловці спільно з адміністрацією міста засновують “Hoge Raad voor Diamant” (HRD.). Гемологічний інститут, знак якості, інстанція деонтології та дослідницька лабораторія – у цьому полягає неоціненний внесок HRD.
